Для вас, батьки








10 заповідей батьківства

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти чи такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

2. Не вимагай від дитини платити за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя. Як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому. Це і є незворотній закон подяки.

3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.

4. Не стався до проблем дитини зверхньо. Життя дане кожному під силу, і будь упевнений, їй воно важке не менше, ніж тобі, а може бути, і більше, оскільки у неї немає досвіду.

5. Не принижуй!

6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – її зустрічі з дітьми. Звертай на них якомога більше уваги – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Муч, якщо можеш, але не робиш. Пам’ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.

8. Дитина – це не тиран, який заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід твоєї плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвивання у ній творчого вогню. Дитина розгортається, як сувій від любові матері і батька, у яких буде рости не «наше», не «своє», не «власне» дитя, а таємнича душа, дана на зберігання і супровід, поки недосвідчена і беззахисна.

9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому те, що не хотів би, щоб робили твоєму.

10. Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, негарною, невдахою, люби дурною, некерованою маленькою дитиною, люби незграбним, егоїстичним, сердитим підлітком, люби таким, що не виправдав твоїх надій та очікування, потайним, дивним, нещасним дорослим … Спілкуючись із дитиною - радій, радій завжди з повним правом, тому що дитина – це твоє свято, яке поки що з тобою.




РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ВИКОНАННЯ ДИТИНОЮ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ

1.  Перевірте, чи правильно організоване робоче місце дитини. Джерело світла має бути попереду і зліва, на столі — жодних зайвих речей.
2.  Уточніть режим дня, розплануйте разом із дитиною час, коли вона сідатиме за уроки. Починати виконувати домашні завдання найкраще через годину-півтори після повернення дитини зі школи, щоб вона змогла відпочити від уроків, але ще не втомилася і не встигла стати збудженою від домашніх справ. Якщо дитина відвідує гурток чи лягає спати вдень, то можна сідати за уроки й пізніше. У всякому разі не варто відкладати це на вечір.
3.  Розплануйте разом із дитиною послідовність приготування уроків і намагайтеся заздалегідь визначити час, який знадобиться їй для виконання кожного завдання.
4.  Спочатку краще виконати невелике завдання, яке подобається дитині, — що допоможе їй зосередитися і залучатися до роботи на емоційному піднесенні. Потім —- найважче, поки вона ще не втомилася. Творчу роботу (малювання, ліплення, виготовлення дрібних виробів) краще залишити на кінець занять — їх не слід обмежувати в часі.
5.  Для 7-річної дитини час неперервної роботи не мас перевищувати 15—20 хв, до кінця початкової школи він може сягати 30—40 хв. Потім дитині необхідно дати відпочити 5—10 хв, бажано виконати рухливі вправи. До початку виконання будь-якого завдання запитайте дитину: «Як ти вважаєш, скільки тобі потрібно часу, щоб виконати завдання?». Поставте перед нею годинник і після завершення роботи обов’язково зверніть увагу дитини на те, скільки часу збігло. Це сприяє формуванню організованості і «відчуття часу».
6.  Контролюйте разом із дитиною виконання наміченого плану роботи. Для молодшого віку характерно, що дитина часто відволікається. Саме дорослий повинен допомогти це подолати. Навички роботи, набуті протягом перших років навчання, залишаються на все життя. Із самого початку дитина повинна знати, що на робочому місці працюють, а граються, малюють, їдять — в іншому місці. Намагайтеся відокремити ігри від занять, і в дитини із часом сформується умовний рефлекс: робоче місце викликатиме стан мобілізації та працездатності.
7.  Допоможіть дитині, якщо вона зіштовхнулася з нездоланними труднощами. Дитина повинна вчитися самостійно долати труднощі. Однак, якщо на якомусь етапі завдання нездоланно складне, обов’язково допоможіть! Інакше досвід невдачі може закріпитися і призвести до гак званої «вивченої безпорадності». Якщо тривалі зусилля безуспішні, людина перестає вірити у свої сили, стає пасивною і безініціативною. Випадки, коли дитина намагається, але не може упоратися із завданнями, треба вміти відрізняти від ситуацій, коли вона зловживає вашою допомогою і звертається через будь-яку дрібницю. Тоді ви можете поставити умову: «Я відповім лише на два твої запитання. Намагайся виконати завдання сам, а два найважчі ми з тобою розберемо разом».
8.  Емоційно підтримуйте дитину. Завдання дорослого — «бути поруч», разом із дитиною радіти її здобуткам і хвилюватися через невдачі і труднощі.
9.  Не давайте дитині додаткових домашніх завдань і не змушуйте переписувати погано виконану класну роботу. Це відбиває бажання займатися, позбавляє віри у власні сили.
10. Поступово знижуйте ступінь контролю. Пряму участь у виконанні уроків можна буде замінити своєю присутністю. Потім сидіти поруч із дитиною не протягом виконання нею всього домашнього завдання, а лише перші кілька хвилин, підходячи до неї на деякий час. До закінчення початкової школи дитина повинна навчитися виконувати домашні завдання самостійно, показуючи батькам готовий результат.



Хвороби в дитячих колективах

В дитячих колективах інфекційні захворювання поширюються дуже швидко. Виною тому і недотримання норм гігієни, тісне і тривале спілкування дітей між собою в закритих приміщеннях. Висока захворюваність з'ясовна, адже джерелом зараження найчастіше є інша людина, взаємодія з яким і грає вирішальну роль в процесі передачі інфекції. Саме тому для попередження подальшого зараження в освітньому закладі важливо своєчасно виявляти захворівших дітей.

У дитини педикульоз? Що робити?

Педикульоз-специфічне паразитування на людині вошей, що харчуються його кров'ю. Розрізняють три види вошей: платтяні, головні і лобкові.
Платтяні воші найбільш небезпечні в епідеміологічному відношенні, так як можуть стати переносниками висипного тифу, поворотного тифу, волинської гарячки. Харчуючись кров'ю хворої людини, платтяні воші при укусі здатні передавати збудників цих інфекцій здоровій людині.

Платтяна воша - найбільша (розмір до 5,0 мм), живе в складках і швах білизни та одягу, де відкладає яйця, які приклеюються до ворсинок тканини, а також до волосся на тілі людини. Середня тривалість життя дорослих особин вошей 35-45 днів. Протягом життя відкладає до 400 яєць. Платтяні воші залишаються життєздатними поза людини 2-3 доби, при зниженні температури до 7 діб.

Головна воша -розмір до 3,5 мм, живе і розмножується в волосистій частині голови, переважно на скронях, потилиці і тімені. Життєвий цикл від яйця (гнида) до дорослої особини 25-35 днів, відкладає за життя до 140 яєць. Поза тілом господаря гине через добу.

Лобкова воша - (розмір до 1,5 мм) живе на волоссі лобка, брів, вій, вусів, пахвових западин. При значній чисельності комахи можуть поширюватися на всій нижній частині тулуба, особливо на животі, після укусів залишаються характерні синюшні сліди. Самка протягом життя відкладає близько 50 яєць. Тривалість життя близько місяця. Поза людини лобкова воша живе 10-12 годин.

Зараження людей платтяними і головними вошами відбувається при контакті з завошивленими особами в організованому колективі, місцях скупчення людей (транспорт, басейни, масові заходи), при спільному проживанні в сім'ї, квартирі (використання загальних гребінців, щіток, постільних речей, одягу.)

Основними симптомами педикульозу є свербіж. У запущених випадках може розвинутися "колтун" - заплутування і склеювання гнійно-серозними виділеннями волосся на голові, шкірна поверхня покрита кірками, під якими знаходиться мокнуча поверхня.

Головна міра профілактики педикульозу - дотримання правил особистої гігієни!

Для профілактики педикульозу необхідно:

регулярно митися (не рідше 1 разу на 7-10 днів);
проводити зміну і прання натільної і постільної білизни;
виробляти систематичну чистку верхнього сукні, одягу, постільних речей;
проводити регулярне прибирання приміщень;
здійснювати регулярну стрижку і щоденне розчісування волосся голови.

Якщо Ви виявили у Вашої дитини педикульоз, перш за все, будь ласка, заспокойтеся і виберіть будь-який зручний для Вас варіант дій.

Купіть в аптеці будь-який засіб для обробки від педикульозу.
Обробіть волосяну частину голови дитини засобом строго відповідно до додається інструкцією.
Вимийте дитину з використанням дитячого мила або шампуню. Для хлопчиків можлива стрижка наголо.
Видаліть механічним способом (виберіть руками або вичешіть частим гребінцем) загиблих комах і гниди. Для зняття гнид необхідно змочувати пасма волосся в розчині, приготовленому з рівних кількостей води і 9% столового оцту. 
Одягніть дитині чисту білизну і одяг.
Огляньте і при необхідності обробіть всіх членів сім'ї. Не забудьте про себе.

Повторіть огляди дитини і всіх членів сім'ї через 7, 14, 21 день і проведіть при необхідності повторні обробки до повного знищення комах і гнид.




 ПАМ’ЯТКА
для учнів та батьків на зимові канікули
Розпочинаються зимові канікули — пора відпочинку, свят та розваг.
Але для того, щоб канікули були веселими й корисними, необхідно пам ‘ятати про безпечну поведінку


Правила поведінки на водоймах, вкритих кригою.
  1. Не можна з’їжджати на лижах із крутого берега на кригу: у разі різкого навантаження він може провалитися.
  2. Категорично забороняється дітям грати на тонкій кризі.
  3. Небезпечно бути біля берегів, де найчастіше виникають промоїни, тріщини й розриви льоду.
  4. На льоду краще мати при собі знаряддя безпеки (лижі, мотузку, палицю).
  5. Обходь місця, вкриті товстим шаром снігу: під снігом лід завжди тонший; тонкий лід і там, де розливаються джерела, де швидка течія або струмок впадає в річку.
  6. Переходь річку тільки у встановлених місцях, товщина льоду має бути не менше за 15—20 см.
  7. Катайся на ковзанах лише в перевірених та обладнаних для цього місцях.
  8. Якщо лід почав тріщати та з’явилися характерні тріщини, негайно повертайся на берег. Не біжи, відходь повільно, не відриваючи ніг від льоду.
 Обережно: бурульки!

  1. Нестійкі погодні умови — відлига вдень і заморозки вночі — сприяють активному утворенню бурульок на покрівлях споруд (особливо старих будинків із похилим дахом) та великих деревах.
  2. Будь особливо уважним, проходячи біля будинків або високих дерев. 
  3. Спершу впевнись у відсутності загрози падіння льодових наростів. 
  4. Якщо це можливо, тримайся на відстані від будинків та інших споруд, обираючи найбільш безпечний маршрут руху.
  5. У жодному разі не заходь за спеціальні огорожі поблизу будинків або дерев.

Правила поведінки під час ожеледиці
  1. Ходи не поспішаючи, ноги злегка розслаб у колінах, ступай на всю підошву. Руки мають бути вільні. Пам’ятай, що поспіх збільшує небезпеку під час ожеледиці, тому виходь із будинку заздалегідь.
  2. У разі порушення рівноваги швидко присядь — це найбільш реальний шанс утриматися на ногах.
  3. Падай   із мінімальною шкодою для свого здоров’я. Відразу присядь, щоб знизити висоту. У момент падіння зберись, напруж м’язи, а доторкнувшись до землі, обов’язково перекотися — удар, спрямований на тебе, зменшиться.
  4. Не тримай руки в кишенях: це збільшує можливість не тільки падіння, а й важких травм, особливо переломів.
  5. Обходь люки: як правило, вони покриті льодом. Крім того, люки можуть бути погано закріплені, що збільшує ризик травмування.
  6. Ідучи тротуаром, не проходь близько до проїжджої частини дороги. Це небезпечно, адже є ризик підковзнутися і впасти по, колеса автомобіля, що проїжджає.
  7. Не перебігай проїжджу частину дороги під час снігопаду та ожеледиці. Пам’ятай, що через ожеледицю значно збільшаться відстань гальмівного шляху.
  8. Якщо ти впадеш і через деякий час відчуєш біль у голові й суглобах, нудоту – терміново звернися до лікаря.
Правила пожежної безпеки під час святкування Нового року
  1.  Щоб   свято не затьмарилось   пожежею,   необхідно дотримуватись таких правил:
  2. Ялинка має стояти на стійкій основі.
  3. При виявленні несправності святкової ілюмінації (блимання лампочок, іскріння) слід одразу її вимкнути.
  4. Не можна прикрашати ялинку целулоїдними іграшками.
  5. Дітям забороняється купувати та використовувати піротехнічні засоби: феєрверки, петарди, ракети!

  • Пам’ятай! Щороку збільшується кількість людей, які отримали травми через недотримання правил користування піротехнікою.
Правила протипожежної безпеки
  1. Не залишай іграшки, книжки, одяг біля увімкнених обігрівачів.
  2. Не грайся із сірниками та запальничками.
  3. Не запалюй свічки та бенгальські вогні без нагляду.
  4. Не суши речі над газовою плитою.
  5. Не пали багать у сараях, підвалах, на горищах.
  6. Не вмикай багато електроприладів одночасно: електромережа може згоріти.
  7. Обов’язково вимикай електроприлади, коли виходиш із дому. Не тягни за дріт руками, обережно вийми штепсель із розетки.
  8. На  відкривай грубку: від маленької вуглинки, що випаде з неї, може статися пожежа.




РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ПОРАДИ БАТЬКАМ


НЕ РОБІТЬ РОБОТУ ЗА ДІТЕЙ

✅ Дитина пролила воду на підлогу - не поспішайте витирати калюжу, краще нагадайте, де взяти паперовий рушник або ганчірку. Щоб дитина навчилася приймати рішення і робити висновки, батькам необхідно виробити звичку задавати їй навідні запитання, а не давати вказівки і готові алгоритми.

ЗАОХОЧУЙТЕ САМОСТІЙНУ ГРУ

Залишайтесь спостерігачами, надаючи дітям самостійність. Це спонукає їх вигадувати ігри, уявні світи, нестандартне дозвілля. Дозвольте дітям нудьгувати і не прагніть на кожне «мені нудно» запропонувати список розваг. Іноді варто сказати: «Ну, так понудьгуй трохи», як через п'ять хвилин вони самі знаходять собі заняття. Перша незалежність дитини - це незалежність у грі.


ДОЗВОЛЯЙТЕ ДОПУСКАТИ ПОМИЛКИ

Ось дитина збирає свою першу схему конструктора. З висоти років ви впевнені, що вона неодмінно помилиться, пропустить важливу деталь. Все-таки зупиніть свій порив втрутитися і зібрати модель за всіма правилами. Тільки помиляючись і помиляючись, діти вчаться шукати вихід зі складних ситуацій і виправляти промахи. Вступайте, коли допомога буде потрібна і вас про неї попросять. В інших випадках пишайтеся словами «я - сам».

 ХВАЛІТЬ ЗА ПРОЯВЛЕНУ ІНІЦІАТИВУ

Діти самостійно помили посуд, зголосилися приготувати вечерю, вперше дотяглися до турніка, скотилися з гірки, на яку кілька років боялися залазити, пришили гудзик до сорочки - порадійте разом з ними. Не вказуйте на те, що залишився в кутах пил і пришитий наперекіс гудзик, а неодмінно похваліть за бажання зробити щось самостійно. Дитина, хоча б раз отримавши похвалу і відчувши свою відповідальність від того, що принесла користь, неодмінно захоче випробувати це відчуття ще раз.


НЕ ВТРУЧАЙТЕСЯ В КОЖЕН КРОК 

Дитячі конфлікти варто тримати в полі зору, але попередньо дати учасникам можливість вирішити їх самим. Відчуйте момент, коли необхідно вступити і розвести дітей, які сваряться в різні боки. Але якщо це словесна перепалка або невміння поділити іграшки, дозвольте дітям впоратися з ситуацією самостійно, інакше хтось із них завжди буде сподіватися на допомогу дорослих і маніпулювати цим. Зараз вони вчаться вирішувати суперечки з однолітками в простій грі, в дорослому житті цей досвід дозволить їм знаходити вихід з конфліктних ситуацій з колегами, начальством, членами сім'ї.


✅ СПРИЙМАЙТЕ ДІТЕЙ ВСЕРЙОЗ

Ставтеся до їх суджень уважно, щоб в майбутньому вони не соромилися приходити за допомогою і знали, що їхні проблеми не применшували. Діти довіряють дорослим, які ставляться до них з повагою, слухають і розмовляють на рівних, не переходячи на дитячу мову, не дратуючись і не висміюючи.


 ПІДТРИМУЙТЕ В БУДИНКУ СЕРЕДОВИЩЕ, ЗРУЧНЕ ДЛЯ САМОСТІЙНИХ ДІЙ :

низькі шафки, з яких дитина сама зможе діставати одяг, щоб гачки для верхнього одягу висіли на рівні очей , зубна щітка і мило на доступному рівні, щоб була можливість самій взяти яблуко зі столу або легко помити його, приставивши до мийки спеціальну сходинку. Бажано організувати побут так, щоб дітям не доводилося раз у раз просити дорослих допомогти з елементарними речами.


 ВВОДЬТЕ В КУРС ДОРОСЛИХ СПРАВ 

Корисним речам можна навчити в повсякденних ситуаціях: як викладати продукти на стрічку в супермаркеті, оплачувати проїзд в громадському транспорті, куди викидати сміття. Ідіть назустріч, коли діти захочуть порізати свій перший салат або перемішати міксером крем для торта. Тримайте їх у курсі господарських справ: нехай посвітять ліхтариком, коли ви знімаєте показники квартирних лічильників, сходять з вами в банк сплатити рахунки або на пошту відправити посилку.


 ЗАКРІПЛЮЙТЕ ДОМАШНІ ОБОВ'ЯЗКИ

Кожна сім'я сама вирішує, що це буде: заправляти ліжко, мити підлогу в своїй кімнаті, чистити акваріум - у дитини повинна бути своя зона відповідальності і бажано, щоб дорослі не торкалися цих справ.

✅ На шляху до того, щоб допомогти дітям стати незалежними може стояти батьківська зайнятість і поспіх
Простіше одягнути дитину самому, ніж чекати 10 хвилин, простіше заправити ліжко за неї, тому що це буде акуратно і так, як вам подобається, і, звичайно, ви набагато швидше, в порівнянні з дітьми, зробите бутерброд. Однак це той випадок, коли поспіх грає поганий жарт: дитині не дають зрозуміти, що є речі, які вона здатна робити сама і робити їх відмінно.






















Як правильно хвалити своїх дітей


     У багатьох країнах світу похвала не заохочується. Наприклад, у Китаї дітей хвалять рідко, батьки турбуються про можливі наслідки похвали. Уважається, що зайва похвала підвищує его дитини, роблячи її самозакоханою та егоїстичною. Раніше й у країнах Заходу негативно ставились до надмірної похвали й завищеної самооцінки. Але сьогодні все інакше. Люди без кінця хвалять один одного і щедрі на похвалу своїх дітей. Вони вірять, що похвала робить їх кращими – більш мотивованими, більш упевненими, більш здатними вирішувати складні завдання.
      ЧИ НАСПРАВДІ ЦЕ ТАК? У ДЕЯКИХ ВИПАДКАХ ТАК. НАПРИКЛАД, НА ДУМКУ ПСИХОЛОГІВ, МАМИ, ЯКІ ХВАЛЯТЬ ДОШКІЛЬНЯТ ЗА ХОРОШУ ПОВЕДІНКУ, РОБЛЯТЬ ДІТЕЙ БІЛЬШ СОЦІАЛЬНО АДАПТОВАНИМИ. АЛЕ В ІНШИХ ВИПАДКАХ ПОХВАЛА МОЖЕ ЗРУЙНУВАТИ МОТИВАЦІЮ ДИТИНИ.

ЯК ПРАВИЛЬНО ХВАЛИТИ СВОЇХ ДІТЕЙ?

    ПСИХОЛОГИ СТВЕРДЖУЮТЬ, ЩО ПОХВАЛА БУДЕ ПОТУЖНИМ ФАКТОРОМ, ЯКИЙ СПРИЯТИМЕ МОТИВАЦІЇ, У ТОМУ ВИПАДКУ, ЯКЩО БАТЬКИ ДОТРИМУВАТИМУТЬСЯ НАСТУПНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ:
  • коли хвалите, будьте щирими й конкретними;
  • хваліть дітей тільки за ті риси, які вони в силах змінити;
  • використовуйте змістовну похвалу, яка орієнтує на реалістичні, досяжні стандарти;
  • остерігайтеся хвалити дітей за легкі досягнення;
  • остерігайтеся хвалити дітей за те, що вони й так люблять робити;
  • зробіть так, щоб дитина зосередилась на набутті навичок, а не на порівнянні себе з іншими;
  • з увагою ставтесь до рівня розвитку вашої дитини.
Давайте розглянемо кожний із запропонованих принципів і ті докази, які їх підтверджують.

З увагою ставтесь до рівня розвитку вашої дитини

    Дуже маленькі діти на очах розквітають від похвали. Немовлята й малюки отримують користь від похвали, яка заохочує їх самостійно пізнавати дійсність відповідно віковим особливостям.

     В одному з наукових досліджень 2-річним дітям були видані непрості завдання, при цьому вчені уважно вивчали реакцію матерів, які спостерігали за старанними спробами малюків. Через рік ці ж сім'ї запросили знову і провели повторне дослідження з дітьми.

     Дослідники виявили такий факт. Трирічні діти, які найкраще справлялися з різними завданнями і проявляли наполегливість при вирішенні завдань, були тими дітьми, чиї матері хвалили й заохочували їх самостійність рік тому – у два роки.

     Старші діти більш розвинені й можуть трактувати похвалу в негативному сенсі. У той час як дуже маленькі діти, швидше за все, приймуть ваші слова за чисту монету, зі старшими дітьми зовсім інша історія. Коли діти виростають, вони дізнаються про ваші власні можливі мотиви хвалити їх. Якщо вони відчувають вашу нещирість, то можуть відхилити похвалу. Вони також можуть бути чутливими до вашої протекційної поблажливості або маніпулювання.

Коли хвалите, будьте щирими й конкретними

     Нещира похвала може завдати шкоди самооцінці та зруйнувати стосунки. Очевидно, що діти не зворушені похвалою, якщо ви здаєтесь їм нещирими. Але нещира похвала не просто неефективна. Вона може бути руйнівною. Діти можуть подумати, що вам їх шкода або ви намагаєтесь ними маніпулювати. Нещира похвала може означати, що ви не розумієте свою дитину.

    Чи виникають ці проблеми з дуже маленькими дітьми? Напевно, ні. Але як тільки ваша дитина подорослішає настільки, щоби подумати про мотиви, якими ви керуєтесь, коли її хвалите, вона може стати чутливою до впливу нещирої похвали. Щоб запобігти появі нещирості, уникайте частих, щедрих, дуже узагальнених і неконкретних похвал. Діти, швидше за все, будуть сумніватися саме в них.

Хваліть дітей тільки за ті риси, які вони в силах змінити

    Може здатися, що вихваляння інтелекту або таланту вашої дитини буде стимулювати її самооцінку, а також мотивувати дії. Але виявляється, такого роду похвала має протилежний ефект. Учені продемонстрували його в серії експериментальних досліджень, і виявилося, що коли ми хвалимо дітей за їхні здібності, вони стають більш обережними. Діти уникають завдань і потенційних проблем. Вони бояться зробити що-небудь не так, зазнати невдачі й позбутися вашої високої оцінки.

    Діти також можуть подумати, що інтелект чи талант – це те, що в людей або є, або немає. При цьому вони відчувають свою безпорадність, коли припускаються помилок. Який сенс намагатися працювати над собою, якщо помилки свідчать про брак інтелекту?

     Тому краще не хвалити дітей за здібності. Краще хваліть їх за те, що вони точно можуть змінити, як, наприклад, рівень зусиль при виконанні завдання або зміна стратегії.

Використовуйте змістовну похвалу, яка орієнтує на реалістичні, досяжні стандарти

     Одна похвала може звучати просто: «Молодець, так тримати». Інша містить інформацію про те, що конкретно було правильним у діях дитини: «Мені подобається, як ти почав твір, описав проблему й пояснив, чому вона важлива». Остання називається змістовною похвалою й уважається більш корисною, ніж узагальнена похвала. Коли ви хвалите дитину змістовно, то не просто кажете, що вона молодець. Ви даєте їй конкретну інформацію та орієнтуєте на свої стандарти.

    Але є важливе застереження. Стандарти, на які ви орієнтуєте, повинні бути розумними. Якщо ви перехвалюєте дитину, наприклад, кажучи: «Ти просто неперевершений! Я ніколи не чула, щоби хтось грав на піаніно краще, ніж ти!», ви можете дати їй хибне уявлення. Ваша дитина може зробити висновок, що ваші стандарти перевищують людські можливості. Як вона може їх досягнути? Похвала, яка задає нереально високі стандарти, може стати джерелом тиску й змусити дітей відчувати себе неповноцінними.

Остерігайтеся хвалити дітей за легкі досягнення

     Якщо ви хвалите дітей за виконання простих завдань, вони можуть зробити неправильний висновок: або ви настільки легковірні, що не знаєте, наскільки легке це завдання, або вважаєте легковірними їх. Така інтерпретація малоймовірна в дітей молодшого віку. Але коли діти дорослішають, вони починають усе більше й більше міркувати про соціальну значущість похвали.

   Один з експериментів було проведено з американськими дітьми у віці від 4 до 12-ти років. Їм продемонстрували відеозапис, на якому два студенти виконували одне й те саме завдання. Обидва впоралися з ним однаково добре, але тільки одного з них похвалили. Далі дітей попросили оцінити здібності й зусилля кожного зі студентів. Усі вони, незалежно від свого віку, погодилися з тим, що студент, якого похвалили, працював над виконанням завдання краще. Але старші діти також зробили висновок, що у студента, якого похвалили, більш низькі здібності.

    Однак такі реакції можуть бути пов'язані з культурними особливостями. Коли подібний експеримент був проведений з китайськими дітьми, старші не зробили висновок, що студент, якого похвалили, поступався у своїх здібностях. Різниця може відображати китайське ставлення до похвали й інтелекту. Адже в Китаї дуже рідко хвалять. У результаті люди менш схильні до подібного висновку про те, що похвала нещира або зверхньо пихата. Крім того, китайці більше схильні розглядати інтелектуальні досягнення як продукт вкладених зусиль.

Остерігайтеся хвалити дітей за те, що вони й так люблять робити

   Якщо ви хвалите дітей за те, що вони люблять робити, – це нормально. Але не перехваліть, особливо у випадку зі старшими дітьми. Якщо ви будете постійно хвалити їх за те, що вони роблять із задоволенням, це може суттєво знизити їхню мотивацію.

    Наприклад, припустимо, що Петрик любить їсти моркву. І щоразу за обідом мама хвалить його за це. В якийсь момент, свідомо чи несвідомо, хлопчина починає сумніватись у своїй мотивації. Він що, їсть моркву тільки заради похвали? Петрик змінює своє ставлення до улюбленої страви. Отже, це обов'язок, а не задоволення! Коли похвала закінчується, Петро втрачає інтерес до моркви.

    Чи справді відбувається саме так? Добре описані випадки, коли якийсь час люди отримували відчутну вигоду (або винагороду) щоразу, коли вели себе певним чином (наприклад, дитина отримувала гроші кожного разу, коли їла моркву). У таких випадках зворотна реакція у вигляді зміни ставлення дитини відбувалась негайно.

      Менша кількість досліджень показує, що похвала може мати той же ефект. Недавнє дослідження мозку довело, що соціальна винагорода (похвала) й матеріальна винагорода (наприклад, гроші) активізують одні й ті самі ділянки мозку. Експеримент з їжею, проведений на дітях, доводить, що похвала, як і гроші, змусила дітей менше любити їжу.

    Але ключовим моментом тут є те, що похвала надходила щоразу, тому діти розраховували на високу оцінку за певну (очікувану) поведінку. Коли похвала несподівана або спонтанна, вона має потужну мотивуючу силу. Тому зовсім не означає, що ми не можемо або не повинні хвалити наших дітей за хорошу поведінку або добре виконану роботу. Ми просто повинні бути обережними, щоб не замінювати похвалою природні джерела мотивації.

Уникайте похвали, яка порівнює вашу дитину з іншими дітьми

     На перший погляд, це може здатися хорошою думкою – хвалити дітей за перевагу над однолітками. Зрештою, дослідження показали, що така соціально-порівняльна похвала підвищує мотивацію дитини та її задоволення від виконання завдання. Але є, принаймні, дві великі проблеми з такого роду похвалою.

Проблема перша: соціально-порівняльна похвала мотивує до того часу, доки дитина залишається першою. Якщо конкурентоспроможність падає, діти схильні втрачати свою мотивацію. Власне, діти, які звикли до соціально-порівняльної похвали, не вміють гідно програвати.

    Розглянемо експеримент з американськими учнями 4 і 5-х класів. Дітям видали набори пазлів, а після того, як вони їх склали, діти отримали три варіанти похвали: соціально-порівняльну, похвалу за майстерність (коментарі про те, як дитина освоїла завдання) або взагалі не отримали жодної похвали. Потім діти виконали друге завдання. На цей раз вони залишились без певних орієнтирів, без чіткого розуміння того, наскільки добре вони впоралися.

    Як ця невизначеність вплинула на мотивацію кожної дитини? Тут усе залежало від того, яку похвалу діти отримали раніше. Ті, які отримали соціально-порівняльну похвалу, зазнали втрати мотивації. А діти, які отримали похвалу за майстерність, показали підвищену мотивацію. Інакше кажучи, зворотна реакція на соціально-порівняльну похвалу настала в той момент, коли дітям перестали розповідати, що вони перемогли своїх однолітків.

Проблема друга: соціально-порівняльна похвала вчить дітей бути конкурентоспроможними, а не оволодівати майстерністю. Коли діти вирішують, що мета полягає в тому, щоби перевершити інших, вони втрачають внутрішню мотивацію виконання завдання. Робота цікава тільки тоді, коли вона дозволяє їм показати, що вони найкращі.

       Крім того, ці діти так націлені на збереження конкурентних позицій, що уникають проблем і можливостей учитись. Навіщо вирішувати щось нове, ризикуючи зазнати невдачі? Соціально-порівняльна похвала не готує дітей до боротьби з невдачами. Замість того щоб учитись на своїх помилках, такі діти відчувають безпорадність.



Комментариев нет:

Отправить комментарий

Подписаться на: Сообщения (Atom)